Ну все, закінчимо цей безлад. Цікаво було почитати й посміятися. Зауважте я нікого не образив (крім випадку з жіночою логікою), на мене ж образи посипалися. Робимо висновки. Цінуємо емоції. Мир
Немає слів. Може комусь і потрібна купа дівчат, в мене є одна, мені її вистачає і нікому нічого не доказую. Та й сказати нічого не хочу, хіба що якщо вже й казати, то те що можна писати без почуттів, я не відчуваю тих ваших непотрібних любові і щастя, ненависті і болі.
Не треба сарказму. Чому пишу? Не знаю, деколи воно само вилазить. Чому викладаю? Бо цього хочуть інші, мені чесно немає різниці, хороше воно чи погане. Тому воно є то є і все.
Та який герой? Мурашка в пошуку розумного слова.
Логіки немає, але я й не шукаю визнання на відміну від тих, хто пише, фотографує чи співає. Воно є то є і все.
А я досі читаю книжки і сам малюю собі картину, особливо коли це казки.
не всі користуються пікапом, а я тим більше. В мене є дівчина і інші мені не потрібні. Якість? А де є зараз якість? Зараз все це дуже погана копія, на копію справді хороших речей. Я ніколи не вважав те що я пишу навіть вартим уваги і якби не ті хто кажуть, що воно нормальне, я б сюди нічого і не виклав. І на рахунок коментарів. Вони не завжди показують людину. Тому не вважаю, що варто вчитуватися в слова, щоб зрозуміти того хто їх написав.
Читаю і плачу, як це смішно звучить, шукати в чомусь сенс, шукати почуття в віршах, в наш час цього немає, все стає мейнстрімом, все стає буденним. Примітивно, та й бог з тим примітивним. Дівчат таке зачіпає, цього й вистачає.
Активність все більше і більше стає мейнстрімом (навіть колись мейнстрім не був мейнстрімом) і якщо я колись хотів виступати проти чогось відкрито, то зараз я все більше розумію, що якщо й буду виступати проти всього, то тільки зі сторони.
Та який герой? Мурашка в пошуку розумного слова.
А я досі читаю книжки і сам малюю собі картину, особливо коли це казки.