Згадка

Блоґ: Олександр Дорофей

Давай згадаємо, що було між нами вчора
Коли очей твоїх яскравих погляд
розпалив в мені вогонь покори
До кінця життя лишаючи той спогад...
Спогад про бажання бути поруч
не відпускаючи руки,
ламаючи життя своє власноруч
віддаючи себе в пекельні муки
Ти наче символ чистоти
неначе Лілея біла і цнотлива
даєш набрати висоти
і відкидаєш мрії в царство пустоти
А там одне розчарування
лиш я один без тебе
помираю з мріями про небо
віддаючи життя своє
тим спогадам тепер ганебним.