Загадка

Блоґ: Олександр Дорофей

Моє життя в твоїх руках,
моя душа в твоїх очах,
твій біль — то моє горе,
твій гріх — то моя доля,
твій погляд наче промінь вранішнього сонця,
твій голос наче вітра-брата колискова.
Ти моє життя.
Твоє ім'я лиш в Бога в голові,
воно ніколи не буде відоме мені.

11 коментарів

«Твоє ім'я лиш в Бога в голові» — цікава фраза… Мабуть багато хто її цитуватиме нарівні з «Давай, до свиданья» =)

«Давай, до свиданья», цитують напевне тільки ті в кого в голові пусто, тупий вираз і я ніколи не бачив в ньому нічого смішного.

Ви праві, «Твоє ім'я лиш в Бога в голові» — набагато дотепніше=)

Не всі вважають «Твоє ім'я лиш в Бога в голові» дотепним.

Не вважайте мене надто прискіпливим, та я вважаю, що поезія повинна бути поезією, а не хаотичним набором слів.

Хтось і це вважає поезією. Різні люди — різні думки.

Ну, так… Хтось і напис на заборі вважає мистецтвом, але то,«напевне тільки ті в кого в голові пусто»…

Я про дівчат говорив.

О, вже пішли мотиви гендерної нерівності… Та ви — соціопат, колего!

Та ні не думаю, що я соціопат.

Не хочу встрявати у суперечку, але БУВАЮТЬ ВИПАДКИ, коли у хаотичному наборі слів змістовності та сенсу більше, аніж в узгодженій за всіма правилами фразі… Та це не правило!
п.с. Мій коментар ніяким чином не прив`язаний до представленого віршу. Це лише моя думка, спровокована спостереженнями у житті.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте