Вечір, вогнище і сльози

Блоґ: Олександр Дорофей

Вечір. Вогнище. Хоч ми і не самі нам добре. Ми слухаєм пісні і дивимось на зорі. В мене течуть сльози. Я знаю, що ми разом останній день. Я знаю, що буде потім… Потім ми розминемся. Пройдуть роки… Я пам'ятатиму тебе. А ти мене забудеш. Можливо не забудеш, можливо пригадаєш, але що це дасть? Ми змінимося, зміняться наші інтереси, ми станемо різними людьми. Та що такого? Це не так погано все забути. Не так погано жити так як тоді жили. Вечір, вогнище і сльози. Я хочу кричати, але тримаюсь, я хочу бути з тобою, але я з тобою прощаюсь.