Вона закрила очі...

Блоґ: Олександр Дорофей

Вона закрила очі.
Він її обняв,
згадав ті темні ночі,
коли він її не знав.
Згадав їх першу зустріч
і сказані слова,
згадав як не зрозумів у чому річ,
коли відвернулася вона.
Згадав її прекрасні чорні очі,
її тендітнії вуста,
згадав ті темні ночі,
коли любові чаша, ще була пуста.
Згадав прогулянки удвох,
згадав як тільки з нею хоче бути,
він зрозумів, він хоче все забути,
він хоче, щоб не приходила вона у снах.
Він плакав,
по щоках стікали сльози.
Він думав,
що без неї вже не зможе.
Вона помирала у нього на руках,
Він Бога проклинав у всіх своїх думках.
Чому вона? У них все ж було так прекрасно.
Чому не він? Чому не допоміг їй вчасно?
Вона відкрила очі,
він плакав на її руках,
почув слова, які чекав безснонні ночі:
Мені пора. Я прийду у твоїх снах.
Вона померла,
він плакав як в останній раз,
він заснув чекаючи на неї,
він хотів побачити її ще раз.

Летіли дні,
вона приходила у снах.
Летіли ночі,
вона приносила лиш страх.
Страх перед життям.

Він захотів померти,
щоб з нею бути там на небесах,
чи може в пеклі з нею бути.
Йому так мало її в снах.