Лиш відкривши, ті ворота...

Блоґ: Олександр Дорофей

Лиш відкривши, ті ворота
зупиниш час ти назавжди
і вона залишившись самотня -
пізнає біль твого життя,
твою роботу, що завжди
була для тебе, як буття,
і шлях, що вів тебе до забуття,
й привів її на небеса.
Щодень, вона дивилась знову
на ті місця, де зупинився час;
і згадавши, всі турботи
молила Бога, щоб вернув він вас.
Й лиш прийде світанок,
оживуть усі картини з майбуття,
де ви щасливі знову разом -
бажаєте духовного злиття.